26 серпня, 2019
забули пароль? реєстрація

Напрямки вдосконалення стандартів ЗНО

31 липня 2018
Євген Ніколаєв

Впровадження зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників середніх шкіл слушно вважається однією із успішних реформ у сфері української освіти. Ставши стандартною вимогою для вступу до вишів, ЗНО забезпечує радикальне зменшення корупційної складової вступної кампанії і дає можливість вступити на бюджетні місця університетів абітурієнтам з об’єктивно вищим рівнем базової підготовки. Однак, поруч із сильними сторонами, зовнішнє незалежне оцінювання має й деякі концептуальні та організаційні суперечливі елементи, про які хотілося б поміркувати.

ЗНО сьогодні доволі непогано і чесно виконує основну функцію доступу випускників шкіл до одержання вищої освіти залежно від їх рівня знань і підготовки. Ця система тестування існує у реальних українських умовах, які необхідно враховувати при вдосконаленні тестів та обґрунтуванні їх ролі в навчальному процесі:
— батьки і діти зацікавлені в одержанні не об’єктивних, а завищених оцінок знань;
— існує стійкий попит (тобто, готовність платити) як на якісну середню і вищу освіту, так і на неякісну освіту і просто на одержання дипломів;
— переважна більшість випускників шкіл (близько 85–90%) щороку стають студентами вищих навчальних закладів, отже, йдеться про масовість вищої освіти в Україні;
— як наслідок, до університетів вступають як ті, хто має необхідний рівень шкільної підготовки, так і ті, хто в силу різних причин і обставин такої підготовки не має;
— ЗНО є фільтром, що запобігає вступу до університетів найменш підготовлених абітурієнтів (оскільки існує прохідний бал), але цей фільтр є неякісним, адже він відсікає від доступу в університети лише незначну частину з тих абітурієнтів, які не мають необхідної для одержання вищої освіти підготовки (за світовими нормами, як вказувалось вище, це ті, хто дає менше 60% правильних відповідей на тестах). Не дозволяючи вступати «двієчникам з мінусом», цей тест дискримінує їх проти просто «двієчників»;
— навіть ті студенти, які мають недостатню шкільну підготовку, навчаються в університеті слабенько і лише заради диплому, насправді набувають в університеті важливих знань і досвіду: таки засвоюють деякий матеріал за професією, знаходять друзів, набувають досвіду самостійного життя і відповідальності, а в окремих випадках — знаходять мотивацію гарно вчитися вже у стінах університету;
— зниження числа абітурієнтів, що вже відбувається з демографічних причин, створює ризики для існування та нормальної діяльності багатьох університетів, у тому числі тих, що посідають важливе місце у культурній інфраструктурі окремих обласних центрів України;
— держава має обмежені можливості далі фінансувати сферу вищої освіти на сьогоднішньому рівні.
Виходячи з цього, варто подумати над такими напрямами вдосконалення зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників шкіл в Україні:
— необхідно розробити стандарти складності, яким має відповідати кожен тест ЗНО. Варто скоротити обсяг навчального матеріалу, який охоплюється тестами з деяких предметів, але зберегти та посилити перевірку глибини знань з них. Тест повинен бути орієнтований на оцінку вмінь працювати з інформацією, аналізувати й коментувати її, а не бути фіналом виснажливого для дитини марафону із зубрьожки нескінченних фактів;
— потребують більшої прозорості і стандартизації процедури укладання і перевірки ЗНО. Зокрема, відповіді на «відкриті» питання мають перевіряти три різні експерти, що має бути відображене у стандартах проведення тесту. Функції укладання і проведення тесту, з одного боку, та загальної оцінки якості виконання цієї роботи, з іншого, мають бути покладені на різні організації. Має виконуватись розрахунок часу, що необхідний для спокійного виконання кожного тесту випускником;
— шкала балів за виконання тестів має бути змінена на прямо пропорційну відсоткову стобальну, коли, наприклад, 76 одержаних балів означають, що особа дала правильні відповіді на 76% від загальної кількості завдань у тесті;
— це дасть змогу як зробити тестові оцінки більш зрозумілими, так і розвести вимоги до балів, необхідних для вступу до університета залежно від джерел фінансування.
Доступ до навчання за кошти державного бюджету мають одержати ті абітурієнти, що демонструють задовільний за сучасними стандартами рівень шкільної підготовки — а саме, одержали від 60% балів і вище за кожним тестом, що необхідний для вступу.
Якщо ж особа воліє самостійно оплачувати своє навчання, то їй варто надати таку можливість в порядку конкурсу, але без встановлення жодного мінімального бала державою (такий бал може встановити університет). Іншими словами, вищу освіту варто розглядати як життєву можливість, доступ до якої за власний кошт мають одержати всі бажаючі — і ті, хто не набрав на ЗНО 124 бали, і ті, хто складав ЗНО позаминулого року, і ті, хто не складав цього теста взагалі, а має лише шкільний атестат. Інша річ — впровадження коригуючих занять для таких вступників, але це питання не стосується до проведення ЗНО.
Зовнішнє незалежне оцінювання знань випускників шкіл і абітурієнтів упродовж понад десяти років засвідчило свою доцільність і ефективність щодо виконання покладеного на нього завдання. Цього року спільнота батьків, вчителів і фахівців побачила деякі суттєві проблеми, які існують в організації цього тестування. Отже, час вносити у проведення цього тесту корективи і вдосконалення.

Коментарі

Для зареєстрованих користувачів

Вхід [ | Реєстрація] [ | Забули пароль]

ІНШІ новини

ЧАСОПИС: для чого це нам потрібно ?
17 серпня 2018
Турецькі уроки для НБУ. Як бути з незалежністю центральних банків?
15 серпня 2018
Купуй українське…Ніхто ж не проти. Але як?
10 серпня 2018
Мораторій: що втрачають українці без ринку землі
31 липня 2018